Поліетиленова пароізоляція

Пароізоляція (або пароізоляція) — це будь-який матеріал, що використовується для захисту від вологи, як правило, пластиковий або фольгований лист, який перешкоджає дифузії вологи крізь стіни, підлогу, стелю чи дах будівель для запобігання конденсату між стінками та упаковки. Технічно багато з цих матеріалів є лише сповільнювачами пари, оскільки вони мають різний ступінь проникності.

Матеріали мають коефіцієнт пропускання пари вологи (MVTR), встановлений стандартними методами випробувань. Одним із поширених одиниць є г/м²·день або г/100 дюймів·день. Проникність можна визначити в хімічних завивках, мірі швидкості перенесення водяної пари через матеріал (1,0 перм США = 1,0 гран/квадратний фут·год·дюйм ртутного стовпа ≈ 57 SI перм = 57 нг/с·м2·Па ). Американські будівельні норми класифікували уповільнювачі випаровування як такі, що мають паропроникність 1 перм або менше при випробуванні відповідно до осушувача ASTM E96 або методу сухої чашки.[1] Парозахисні матеріали зазвичай класифікують як:

Непроникні (≤1 перм США або ≤57 SI перм) – такі як крафт-папір на асфальтовій основі, еластомерне покриття, парозахисна фарба, фарби на масляній основі, вінілові настінні покриття, екструдований полістирол, фанера, OSB;

Напівпроникні (1-10 перм США або 57-570 SI перм) – такі як пінополістирол без покриття, ізоціанурат з волокнистим покриттям, будівельний папір, просочений важким асфальтом, деякі фарби на основі латексу);

Проникні (>10 хімічних завивок США або >570 SI хімічних завивок) – такі як нефарбовані гіпсові плити та штукатурка, непокрита скловолоконна ізоляція, целюлозна ізоляція, нефарбована штукатурка, цементні оболонки, спанбондовані поліолефінові або деякі зовнішні повітрозахисні плівки на основі полімерів.